Подих творчості: 8 клас 19.01.2021

Методи проєктування. Моделі-аналоги. Зразки виробів для естетичного оздоблення життєвого простору

Із попередніх класів ти вже знаєш, що за допомогою творчих методів проектування — фантазування, аналогії біоформам, фокальних об'єктів — людина може навчитися творити, спрямовувати думки на пошук оригінальних рішень у створенні нових предметів.

Пригадай, переглянувши відео:

Щоб іти в ногу з часом, створювати, на перший погляд, нереальні нові предмети, дизайнери у процесі проектування застосовують метод комбінаторики, який суттєво посилює творчу фантазію.

Запишіть стислий конспект про метод проєктування - комбінаторика.

Комбінаторика — це метод проектування, у якому застосовують різні прийоми компонування структурних елементів у цілісну композицію виробу. Термін комбінаторика походить від латинського слова combination — з'єднання.

Процес творчості — це пошук нових ідей, єдності форми і змісту.

У повсякденному житті ми часто стикаємося з потребою вирішення комбінаторних задач. Наприклад, учителеві доводиться розподіляти, комбінувати різні види робіт між групами учнів, завучу складати розклад навчальних предметів, кухареві — складати меню з набору страв, агроному — розміщувати сільськогосподарські культури на полях тощо.

Майже щодня кожному з нас доводиться комбінувати речі з власного гардероба, вирішувати, що вдягнути на ту чи іншу подію.

Прийоми методу комбінаторики. Комбінаторика як метод пошуку нового підпорядкування окремих елементів одягу, засобів виразності композиційному цілому використовує різні прийоми: перестановок, вставок, трансформації, кінетизму, модульного проектування, деконструкції та ін.

1. Прийом перестановок передбачає зміну, заміну, компонування, вивертання різних елементів на одній конструкційній основі. Цей прийом ще називають прийомом перевороту, бо він дає несподівані результати, на перший погляд, навіть абсурдні. Наприклад:

— пояси, кишені перетворюють в коміри;

— коміри, лацкани, пояси розташовують внизу виробу;

— пальто, плащі, костюми, жилети стають двосторонніми;

— нижню білизну перетворюють у верхній одяг;

— краватку пов'язують на талії, стегнах тощо;

— полотна одягу перетворюють у квадрати, трикутники, кола;

— лейбл фірми розташовують на лицьовому боці виробу і т. ін.

Авангардисти в моді з успіхом використовують цей метод проектування, адже, доводячи первісну ідею до гротеску, абсурду, парадокса, можна знайти в цьому раціональне зерно рішення.

2. Прийом вставок використовують для створення складної форми з простої. Для цього за основу беруть будь-яку просту форму одягу: пряму, звужену чи розширену донизу спідницю, сукню або окремі елементи одягу: рукав, комір, капюшон тощо. Потім розрізають їх у певному напрямку (вертикально, горизонтально, діагонально, ламано) по бічних швах або в інших місцях, уставляють в розрізи, оброблені по краю або з контрастною підкладкою, шматки тканини різної геометричної форми. Можна вставити і складні форми у вигляді квітів, листя, метеликів, тварин, рук, ніг, геометричних фігур тощо, необмежено фантазуючи.

3. Прийом трансформації — істотне, часом фантастичне перетворення або зміна даної форми.

Наприклад, кінці коміра загинають, складають у гармошку, зав'язують навколо шиї, заплітають у кіски тощо.

Зі шматка тканини завдовжки 1-2 метри можна отримати ще більше варіантів формоутворення одягу, тому що значно збільшуються можливості композиційного пошуку.

4. Прийом кінетизму (від грец. kinetikos — приводити в рух) в комбінаторному методі проектування забезпечує активну динаміку руху форм через декор, малюнок тканин, світловоди тощо.

5. Прийоми модульного проектування. Модуль — вихідна одиниця виміру, яка повторюється й укладається без залишку в цілісній, завершеній формі об'єкта. Основний принцип — різноманітність за мінімального використання модулів. Сам модуль може бути закінченим виробом або бути частиною виробу.

6. Прийом деконструкції передбачає вільне маніпулювання формою і посадкою виробу на фігурі. Японські дизайнери Е. Ямамото і Р. Кавакубо, запропонувавши цей прийом на початку 1980-х рр., мали великий вплив на модельєрів Європи. Вони з цікавістю почали використовувати асиметричний крій, нерівні краї одягу; розриви, усілякі прорізи та дірки; виокремлення конструкції на праву і ліву половини; перестановки (шви назовні, лацкани на спині, застібки в нетрадиційних місцях, виточки «на лице»); елементи незавершеності; цілковите порушення традиційної технології.

Прийоми комбінаторики руйнують усілякі стереотипи, навіть сталі закономірності в побудові композиції, тому отримані результати викликають сильні враження, подив, відчуття. Такі фантастичні моделі одягу можуть подобатися або навпаки — не сприйматися зовсім. Але вони сповнені оригінальності, феєричності. Вражає, до чого лишень може дійти людська фантазія!

Наступне з чим ми маємо ознайомитись це моделі-аналоги та підібрати зразок майбутнього виробу.

Отже, щоб правильно зрозуміти, що таке модель-аналог нам необхідно спочатку дізнатись, що таке базова модель.

Базова модель – форма виробу, яку використовують для розробки цілого ряду подібних виробів. Базовою моделлю у нашому випадку є квітка.

Модель-аналог – це модель, що створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням.

Кожна з відомих нам квіток вже є моделлю-аналогом, тому що всі вони виготовлені з базової моделі – серединка, пелюстки та стебло з листочком але кожна вирізняється своїм виглядом формою, а деколи ще і кольором та розміром.

Наш проєкт «Декоративні квіти» передбачає виготовлення квітів у вазоні з такого матеріалу як фоаміран.

Але що це за матеріал? Відповідь на це питання у відео:

В магазинах нашого міста також можна знайти цей матеріал, однак він буде розмірами 20х30 см і також різної товщини 1-2 мм. Нам для роботи підійде будь-який. Але не забувайте, що ми будемо виготовляти квіти тому і кольори мають бути відповідними.

Пропоную переглянути зразки виробів для

естетичного оформлення життєвого простору

Банк ідей