7Б клас 27.11.2024

 Урок 12

Проєкт «Ґрунтована м’яка іграшка»

З'єднання деталей крою. Вирізання та вивертання деталей іграшки. Наповнення іграшки та формування її частин

Послідовність виготовлення м'якої іграшки

1.  Добір і виготовлення викрійки (шаблону, лекала)

2. Добір основних матеріалів

3. Розкрій деталей іграшки

4. З'єднання деталей крою

5. Вирізання та вивертання деталей іграшки

6. Наповнення іграшки та формування її частин

7. Оздоблення та остаточна обробка

Розглянемо більш детальніше 4,5,6 етап

виготовлення м'якої іграшки

З'єднання деталей крою

Для зшивання іграшки використовують нитки для ручних або машинних швів, які не рвуться при натягу, але водночас достатньо тонкі, щоб не створювати додаткове потовщення.

Порада! Виконуйте шов чітко по нанесених лініях викрійки, тоді деталі іграшки будуть рівними.

Щоб іграшка мала привабливий вигляд, шви повинні бути акуратними, зовнішні шви мають прикрашати іграшку, а не псувати її.

У разі застосування прямої строчки на швейній машині слід установити регулятор довжини стібка на 1–3 мм.

Для пошиття м’якої іграшки використовують кілька видів ручних швів (мал. 8.10):

ü «уперед голкою» (а);

ü «назад голкою» (б);

ü «петельний» (в).

Ці шви ви вже вивчали в 5-му та 6-му класах. Але, щоб з’єднання було міцним, стібки виконують маленькі й густі. Наприклад, шов «уперед голкою» застосовують у два прийоми: спочатку в одному напрямку, а потім у зворотному, заповнюючи проміжки між виконаними стібками. Такий шов буде на вигляд однаковим, як суцільна лінія щільно притиснених один до одного стібків.

Вибір шва для зшивання залежить від якості тканини, величини іграшки та доцільності його застосування. Головними критеріями під час вибору шва є чіткість, охайність його виконання, а також функціональність. Наприклад, якщо це невелика іграшка з фетру, доцільно використати для зшивання дрібний «петельний» шов по зовнішній частині виробу. А якщо це та сама іграшка, але з бязі або оксамиту, то краще використати для зшивання внутрішній шов «назад голкою» або машинну строчку, а потім деталь вивернути, бо інакше іграшка буде неохайною, краї обсипатимуться, наповнювач проглядатиме на лицьовий бік. Послідовність зшивання іграшки залежить від кількості основних деталей і декору, а також способу їхнього кріплення до інших частин. Для з’єднання невеликих деталей інколи використовують прозорий силіконовий клей або термоклей.

Вирізання та вивертання деталей іграшки

Після виконання внутрішніх з’єднувальних швів на деталях іграшки їх потрібно вирізати та вивернути, дотримуючись певних правил.

1. Вирізати деталі іграшки необхідно на 3–5 мм від шва (мал. 8.11).

2. У внутрішніх кутах та заокруглених місцях зробити надсічки або вирізати спеціальними ножицями «зиґзаґ».

3. На зовнішніх кутах зрізати зайву тканину.

Порада! Якщо між деталями маленький припуск або зрізали зайве близько до шва, необхідно обробити це місце клеєм ПВА й дати просохнути. Це дасть змогу запобігти обсипанню тканини, і шов не розійдеться під час наповнення іграшки.

4. Вивертати деталі необхідно крізь залишений отвір (мал. 8.12).

5. Після вивертання ретельно розправити всі шви.

Наповнення іграшки та формування її частин

Для наповнення м’якої іграшки використовують такі наповнювачі: синтепон, синтепух, холофайбер, поролон. В окремих частинах, для створення тактильних ефектів, використовують пінополістирольні кульки, тирсу, стружку тощо. Крім цього, іграшку можна наповнювати дуже дрібно нарізаними клаптиками тканини, якщо такі є, щоб їх не викидати.

Наповнювати іграшку слід невеликими шматочками, заповнюючи спочатку краї деталі, допомагаючи при цьому будь-яким тонким, але не гострим стрижнем, можна олівцем. Використовувати ножиці не рекомендується, бо ними можна травмуватися та зіпсувати виріб.

Деталі лапок, хвостів, мордочок ретельно заповнюють. Недостатня наповнюваність зробить іграшку маловиразною, надмірна — порве шви. Аби готова іграшки була тугою та правильної форми з гладкою поверхнею, потрібно її ретельно заповнити. Якщо деталь голови буде недостатньо або занадто наповнена, ми не зможемо виконати таку технологічну операцію, як утягування та оформлення мордочки (мал. 8.13).

Для надання жорсткості в деякі деталі вкладають міцний картон, для динамічності створюють каркас із дроту, а для рухомості окремих частин використовують спеціальні шплінтові з’єднання. А ще, якщо ви хочете, щоб іграшка дзвеніла або говорила, усередину вкладають брязкальце або музичну кнопку.

Для формування рис та виразу мордочки можна використати куповану фурнітуру (очі, носи), а можна виготовити її самостійно, наприклад, із полімерної глини або замінити ґудзиками, намистинами, вирізати зі шкіри чи фетру або вишити.

Для оформлення іграшки часто також застосовують утяжки, особливо на мордочці (мал. 8.14).

Практична робота

Пошиття м'якої іграшки

Працюємо з дотриманням правил техніки безпеки!

Завдання. З'єднати деталі крою за допомогою шва "назад голка", вивернути отриману деталь іграшки та наповнити ватою/синтепоном, закрити отвір потаємними стібками

Матеріали та інструменти: розкроєні деталі іграшки, голка, нитки, ножиці, наповнювач (вата/синтепон/синтепух/холофайбер/поролон)

Послідовність роботи:

1. За допомогою нитки та голки зшити деталі іграшки швом "назад голка".

2. У внутрішніх кутах та заокруглених місцях зробити надсічки за допомогою ножиць.

3. Вивертаємо деталь іграшки та наповнюємо ватою.

Вату відриваємо невеликими шматочками та розпушуємо.

4. Виконуємо закриття отвору потаємними стібками.

5. Перевіряємо якість виконаних швів і за необхідності прокладаємо додаткові потаємні стібки.

6. Прибрати робоче місце.

7. Результат роботи сфотографувати і надіслати вчителю.

Домашнє завдання: З'єднати деталі крою за допомогою шва "назад голка", вивернути отриману деталь іграшки та наповнити ватою, закрити отвір потаємними стібками

                      Результат роботи надіслати на ел.пошту                      vika6531@ukr.net