Урок 65
- Чи можете Ви пригадати, скільки разів мили руки сьогодні?
Можливо ми й не замислюємось про такі
дрібниці, адже для багатьох гігієна рук є звичайною рутиною, а дехто взагалі не
надає цьому особливого значення. Проте доведено: миття рук може бути
найпростішим, найдешевшим та найдієвішим засобом запобіганню інфекційним
захворюванням.
ООН і Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) оголосили 15
жовтня «Всесвітнім днем миття рук». Як відзначають експерти, миття рук рятує
тисячі дитячих життів щодня, адже саме «брудні руки» є однією з головних причин
високої дитячої смертності в Азії та Африці — через них в організм людини
потрапляють збудники холери, вірусної пневмонії, гепатиту, грипу, ГРЗ.
Респіраторні вірусні інфекції, зокрема, такі як коронавірусне захворювання
Сovid-19, поширюються, коли слиз або краплі, що містять вірус, потрапляють у
ваш організм через очі, ніс чи горло. Найчастіше це відбувається через ваші
руки. Руки – це також один із найпоширеніших способів поширення вірусу від
однієї людини до іншої. Під час глобальної пандемії один з найдешевших,
найпростіших та найважливіших способів запобігти поширенню вірусу – часто мити
руки з милом.
- Яким милом краще користуватися???
Кращим способом боротьби з бактеріями є
регулярне миття рук і тіла звичайним милом. Насправді звичайне мило чудово
очищає шкіру від пилу і бактерій, просто його потрібно використовувати
постійно, а не час від часу, періодично мити тіло і правильно очищати руки:
вранці та ввечері, після роботи або заняття спортом, перед їжею і після
прогулянки та ігор.
Правильно мити руки, якщо не зраджує пам’ять,
вчила ще няня в дитячому садочку — ви не відрізняли антибактеріальне мило від
звичайного, а користувалися просто милом. Робити це зовсім нескладно:
· слід
добре зволожити руки під теплою проточною водою, потримавши їх під краном;
· далі
намилити руки так, щоб вони вкрилися мильною піною;
· слід
потерти поверхню шкіри піною декілька хвилин (3-5), ретельно обробити між пальцями
і під нігтями, приділити увагу тильній стороні долонь;
· добре
змити мило під проточною водою;
· витерти
насухо руки і закрити кран серветкою або паперовим рушником.
Якщо не забувати правильно мити руки упродовж
дня і перед їжею, а також митися щодня, то це дозволить успішно боротися зі
шкідливими бактеріями і запахом тіла.
Сьогодні ми більше дізнаємося про мило, його різновиди та властивості, порівняємо сучасні і стародавні способи миловаріння. Довідаємося про сучасні способи миловаріння у домашніх умовах.
Вивчення нового матеріалу
1.
Різновиди
сучасного мила;
2.
Іноземне
стародавнє миловаріння;
3.
Історія
українського миловаріння;
4. Сучасне промислове миловаріння.
1. Різновиди сучасного мила
За призначенням сучасне мило буває:
1.
Господарське,
2.
Туалетне,
3.
Технічне.
Технічні мила застосовують у текстильній промисловості. Вони містяться
у складі мастильно-охолоджувальних рідин для металообробних верстатів,
використовуються як прискорювачі висихання в складі масляних лаків, оліф.
За виглядом мила бувають:
1.
Тверді,
2.
Рідкі,
3.
Порошкоподібні,
4.
Водорозчинні.
Тверді сорти одержують із твердих жирів і саломасів (рослинних олій чи
рідких жирів морських тварин, переведених у твердий стан з допомогою
гідрогенізації.
Сировиною для рідких сортів є рідкі рослинні олії.
Сорт мила також залежить від катіона: тверді сорти містять йони Натрію,
рідкі – йони Калію.
Порошкоподібне мило одержують розпилювальним сушінням мильних розчинів.
У продаж воно надходить без добавок (мильні порошки) чи в суміші зі значною
кількістю лужних електролітів (содою, фосфатами), що поліпшують мийну
здатність.
Водорозчинні мила – типові міцелоутворюючі поверхневоактивні
речовини. За концентрації вище критичного значення в мильному розчині поряд з
окремими молекулами (йонами) розчиненої речовини містяться міцели – колоїдні
частки, утворені скупченням молекул у великі асоціати. Наявність міцел і висока
поверхнева активність мила обумовлюють характерні властивості мильних розчинів:
здатність відмивати забруднення, пінитися, змочувати гідрофобні поверхні,
емульгувати олії.
Мило сприяє змиванню забруднень, у тому числі й з поверхні шкіри.
2. Іноземне стародавнє миловаріння
Найранніший опис миловаріння виявили вчені на шумерських табличках, що
датовано 2500 роком до н.е. мило виготовляли кип’ятінням суміші води й деревної
золи (поташу), у яку додавали розтоплений жир. За даними істориків, мило було
відомо давнім галлам і германцям. Але тільки а Давньому Римі миловаріння набуло
значного поширення й виділилося в окрему ремісничу галузь. Одну з миловарень
того часу було знайдено археологами під час розкопок Помпеї.
Мило згадується й у відомому трактаті давньоримського письменника й
історика Плінія Старшого «Природна історія» (І ст.н.е.). у цій енциклопедії
природничих знань античності автор згадує, що римське населення використовувало
мило не тільки для миття і прання, але й для укладання волосся. Згадки про мило
також трапляються в римського лікаря Галена (ІІ ст.н.е.).
Час минав, потреба в милі зростала, але технологія виробництва істотно
не мінялася. Поташ (деревна зола), як і раніше, залишався основною сировиною, що призводило
до масової вирубки лісів. Ціни на мило були високими, і гостро постало питання
про пошук дешевого замінника поташу. Різке збільшення обсягу та якості мила
відбулося в ХІХ столітті, чому сприяла робота французького вченого Н.Леблана,
за метолом якого було організовано виробництво соди. Цей відмінний лужний матеріал
замінив поташ і знизив вартість мила.
3. Історія українського миловаріння
Про початок українського миловаріння точних відомосте немає. Проте у
давніх хроніках зазначалось, що у Львові у1680-х роках вірменин Амір мав міську
лазню і при ній - власну миловарню.
До наших часів із ХVІІ ст. зберігся один із перших рецептів
приготування мила. В одному Києві на той час чаклували біля своїх казанів три
миловари. Ремесло було не з легких. Свіже яловиче, бараняче або свиняче сало
необхідно було подрібнити й варити на слабкому вогні цілих п’ять днів, додаючи
сіль та попіл. Після цього масу розкладали на так зване творило, давали
вистигнути, а потім різали на шматки. Тоді ж як сировину почали використовувати
й коров’яче масло.
Історичні пам’ятки засвідчують, що 1783-1785 рр. три купецькі миловарні
діяли в Чернігівському намісництві, а в кінці століття такі «заводи» були в
Полтавській і Таврійських губерніях.
Виробляти туалетне мило почали в першій чверті минулого століття.
Отримували його шляхом поліпшення «основи» простого мила. Для цього його
кришили, двічі промивали в червоному вині й варили в мідних тазах, постійно
помішуючи варево деревяними лопатками. Під час варіння додавали гіркий мигдаль,
білий льодяник, лимонну цедру, підливали рожеву воду. Із суміші, не даючи їй
повністю вистигнути, валяли кругляші, надаючи їм різноманітної форми.
До 1845-1848 рр. миловарна промисловість України була представлена 109
заводами. Зразки українського мила посіли помітне місце на Всеросійській
виставці, що проходила в Києві 1913 році.
4. Сучасне промислове миловаріння
З курсу хімії відомо, що мило – це різновид солей вищих жирних кислот.
Мило, яке ми використовуємо в побуті, являє собою суміш водорозчинних солей цих
кислот із добавками деяких інших речовин, що мають мийну дію. Основою сумішей
зазвичай є натрієві (рідше калієві та амонієві) солі насичених і ненасичених
жирних кислот із 12-18 атомами Карбону в молекулі (стеаринової, пальмітинової,
миристинової, лауринової та олеїнової).
Зазвичай мило одержують лужним гідролізом (омиленням) нейтральних жирів
їдкими лугами. Для цієї мети частіше користуються каустичною содою (натрій
гідроксидом).
У результаті варіння утворюється мильний клей – однорідна в’язка
рідина, що загусає під час охолодження. Обробка мильного клею розчином
хлористого натрію (відсолювання) призводить до його розшарування. При цьому
виникають два шари. Верхній шар – концентрований розчин мила. Нижній шар –
підмильний луг: у нього переходить велика частина гліцерину, нерозщеплений жир
та інші домішки.
На наступному етапі в мильну масу додають барвники, антиоксиданти, а в
деяких випадках – пахучі, дезінфікуючі, лікувально-профілактичні, піноутворюючі
та інші специфічні добавки. У дешеві сорти мила іноді додають мінеральні
наповнювачі – глини, каолін. Далі продукт охолоджують, підсушують, формують,
упаковують і продають.
Працюємо з дотриманням правил техніки безпеки!
Матеріали та інструменти:
- кольоровий папір формату А4
- олівець, гумка, лінійка
- ножиці
- двосторонній скотч
- стрічка
Послідовність виконання роботи:
1. Перевірте наявність всіх необхідних матеріалів та інструментів для роботи.
2. Виготовляємо упаковку згідно відеоінструкції.
3. Прибрати робоче місце.
4. Результат роботи надіслати вчителю.
Домашнє завдання: Придумайте святкову картонну упаковку для мила.
P.S. На наступний урок підготуйте:
- спецодяг
- святкову упаковку для мила,
- пластмасова або силіконова форма для мила 1 шт.
Немає коментарів:
Дописати коментар